29 листопада у Харкові підхопили рух, який прийшов з Європи. Спочатку він дістався Росії - 24 листопада перші кафе у Москві почали подавати «залишену», або «підвішену» каву.
У вік інформації новини летять миттєво. Від Харкова до Ужгорода - 1300 кілометрів. Але вже 29 листопада ввечері ініціативною групою ужгородського провулку «Гірчичне зерно», де розташоване популярне кафе «Тірамісу», було прийнято рішення «підвішувати» в себе каву.
До ранку були готові таблички на дверях закладу, пірамідки для столиків, а сама ідея вдосконалена. У кафе на стіну повісили магнітну дошку, на якій магнітами різного кольору відзначають «вільні» порції кави, чай, тістечка і сік. Тепер не потрібно питати «чи не залишав хто чого-небудь». Досить поглянути на дошку і попросити «зніміть мені з дошки тістечко».
Досвід третього в Україні кафе, який приєднався до проекту був негайно опублікований в інтернеті, а ініціатори «дошки з магнітиками» отримали лист від ініціатора руху «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш», харківського журналіста Зураба Аласанія з проханням «надіслати побільше фото про те, як це працює у вас».
У Фейсбуці на спеціальній фан-сторінці, кількість «лайків» якої стрімко зростає, публікуються свіжі новини про «підвішені» подарунки.
Стає відомо і про переговори, що ведуться в Харкові з виробниками хліба. Йдеться про те, щоб отримати можливість «підвішувати» хліб для пенсіонерів, малозабезпечених і просто тих, у кого з собою не виявилося грошей. Пекарі поки побоюються неконтрольованості процесу і зловживань. Однак, досвід у кафе показав, що зловживань-то якраз і немає. Відвідувачі охоче залишають каву, «підвішують» її активніше, аніж «знімають з дошки». У день запуску проекту «Віддай якщо можеш. Візьми, якщо хочеш.» в Ужгороді «підвісили» 4 чаї, 6 кав, 4 тістечок і дві склянки соку. І «зняли» ... всього одну каву. І то відвідувач соромився і боявся. Фотографуватися і називати себе відмовився зі скромності, але враженнями поділився:
«Незвично якось ... Перше відчуття, ніби комусь винен. І тільки потім приходить розуміння, що тебе пригостили. Незнайомець. І ти теж можеш пригостити, коли буде можливість і настрій. Цікавий досвід. І кава смачна. Спасибі».
Власник ж закладу в Ужгороді радіє: «Боже мій, як просто ... За шість гривень (ціна кави в кафе) відчути себе людиною. Пізніше перенесу цю ідею в паб (Віталій власник ще й невеликого ресторанчика). А поки апробуємо її тут. Зловживань не боюся - це неможливо, оскільки товар оплачується і пробивається по чеку. Та й дівчатка у нас працюють прекрасні і чесні. А якщо вони захочуть випити «підвішену» каву - мають право. Вони ж теж «усі». А підвішують же для всіх. Чи не побоююся бомжів? Та ні. Нехай заходять, дамо в паперовій склянці на винос в крайньому випадку. Незаможні завсідники пронюхали тему? Та ласкаво просимо. Це ж для них і придумано. Нехай хоч кожен день ходять. Є кави - видамо. Нема - вибачте. Поки є і як бачите - багато".
Відгуки на акцію різні. Хтось лякає: «Прочують студенти» - начувайтеся. Ну і нехай прочують! Це ж для того і придумано. Подарунок від незнайомця отримує той, хто його хоче, а значить – потребує.
Олександр Попович, спеціально для Zaholovok.com.ua