Останній тиждень березня надовго запам’ятається ужгородським любителям мистецтва. Адже подій, які побалували око спраглого на видовища глядача найменшого в Україні обласного центру було чимало. Однією з таких стали два прем’єрних покази вистави «Meine liebe Віра» за п’єсою ужгородського драматурга Олександра Гавроша у постановці київського режисера Сергія Архипчука. Народження вистави суттєво збагатило програму VІІІ фестивалю еротартфесту «Березневі коти». Проте ця подія стала знаковою не тільки у житті артфесту, але й додала драйву у репертуар Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв.
Любовна драму з прибамбасами підняла на поверхню проблему життя у гуртожитку, любовної піраміди, українського заробітчанства та одвічного питання пошуку щастя. Серед репертуару театру – це перша вистава зорієнтована на молодіжну аудиторію, піднімаючі теми, які в той чи інший спосіб зачепили не одну закарпатську родину. За висловом режисера Сергія Архипчука Україна чи не вперше говорила про себе таку відкрито й беззагравань.
Робота над виставою тривала рівно 66 днів. Не заглиблюючись у нумерологію, варто відзначити ті режисерські метафори та алегорії, над якими в повному сенсі цього слова працювало усе місто. Це і консультанти із Закарпатського обласного музею народної архітектури і побуту та обласного краєзнавчого музею, молода художниця Наталія Шевченко та фотохудожник Валентин Кузан та інші. Залучивши до постановки молодих й «нерозкритих» до сьогодні акторів, Сергій Архипчук зумів проявити талант акторської гри Клари Берец, Світлани Мавриць, Наталії Фечо, Ренати Велеган, Інни Хоменко, Дмитра Сньозика та Рудольфа Дзуринця. Серед режисерських знахідок – збагачення постановки фольклорними вставками: адаптованою сценою бойківського весілля на основі обрядового дійства с. Річка Міжгірського району, введення автентичних костюмів та закарпатської народної пісні, присмачені сучасною українською музикою та хореографією. Мінімалістичний підхід до вирішення сценографії дозволив досягти максимальної щирості та правдивості у сприйнятті образів героїв вистави.
Zaholovok.com.ua вирішив розпитати чим запам’ятається Ужгород київському режисеру Сергієві Архипчуку. «При всій своїй камерності, патріархальності та сором’язливості Ужгород мене вразив своєю не провінційністю. Тут густо зібрані й сконцентровані естетичні багатства, які не завжди відчуваєш у інших містах. У постановці я був щирим, працюючи на повну, як працював би у будь-якій столиці чи розкрученому театрі. Ужгород має свої бренди – Ерделі, Коцку, Бокшая. Хотілось би щоб серед них з’явилися і нові театральні імена», -- каже режисер.
За словами директора Любові Оленчук ( яка за блиском у очах явно залишилась задоволеною прем’єрою) подібні вистави приведуть до театру молодіжну аудиторію та Ужгород позбавиться тавра «нетеатрального міста». Так це чи інакше покаже час. А сьогодні, хочеться привітати колектив обласного театру за сміливість, наполегливість та кінцевий результат, який вартий того аби його побачив не тільки закарпатський глядач.
Оксана Гаврош, спеціально для Zaholovok.com.ua