За майже двадцять років плавання у морях та океанах закарпатець Дмитро Будинський відвідав близько 70 країн світу. Пережите, свої враження та емоції моряк виклав на папері. У цьому році в Ужгороді вийшла книжка «Полный вперед».
«Полный вперед» - це документальна автобіографічна повість закарпатця про рятувальну операцію, яка відбулась у Тихому океані у 2010 році. Видання універсальне, тобто підійде всім тим, хто цікавиться професією моряка і мореплаванням. На сайті Буквоїд український письменник, перекладач Антон Санченко опублікував рецензію на книги на тему моря. Серед них є повість Дмитра.
У рецензії письменник пише про «Полный вперед» наступне: «Її можна було б записати і до модних зараз тревелогів, Дмитро Будинський цікаво описує, скажімо, порти Нової Зеландії, порівнюючи її з рідним Закарпаттям, не завжди на користь Закарпаття, але лише до того моменту, коли довідався, що риболовля на тамтешніх гірських річечках коштуватиме чотириста доларів, а на Тереблі вона безкоштовна. Але все ж таки основні події цієї повісті розгортаються в морі.
Центральний епізод - рятувальна операція контейнеровоза "Веллінгтон", в якій він, відхилившись від курсу, рятує екіпаж американських рибалок посеред Тихого океану поблизу Гаваїв. Не псуватиму читачеві інтриги від читання, і не переповідатиму всіх подробиць цієї операції, напишу тільки, що всі автори пригодницької літератури брехуни: фокусують свою увагу зовсім не на тому. Вони зупиняються на моменті, коли всі рибалки порятовані, вважають що це гепі-енд, добро перемогло, а професійний капітан завершує це складними роздумами над тим "Як мені тепер списувати перевитрачене паливо?" і почувається справжнім переможцем тільки тоді, коли звіт по паливу прийнято й грецький супервайзер, що керує судном з офісу, скупо приписує в телексі "вітаю, гарна робота".
А ще ця книжка може спонукати молодь гарно вчитися. Не тільки тому, що описує ще й роки навчання в Одеській морській академії, а тому що показує що написаний в академії диплом про тайфуни Тихого океану може парадоксальним чином дозволити обійти "конкурента" на імпровізованих перегонах "хто перший стане до причалу", і вчать нас в академіях, в принципі, корисним речам, тільки дипломи оті треба писати самому, а не качати їх з інтернету. Одним словом, з усіх поглядів цікава і корисна книжка, за настроєм найбільше схожа на вже класичне "Життя моряка" уславленого капітана Дмитра Лухманова.